Літератори-краяни, ювіляри 2016 року

Миколаївщина в різні часи подарувала вітчизняній культурі значну когорту талановитих поетів, прозаїків та драматургів, які своєю творчістю сприяли розвитку як української, так і російської літератури. 

Для багатьох із них 2016 рік – ювілейний.

 

Дніпрова Чайка

Людмила Олексіївна Березіна, більш відома як Людмила Василевська і ще більш відома в українському літературному просторі як Дніпрова Чайка, народилася за старим стилем – 20 жовтня, за новим – 1 листопада 1861 року в селі Карлівка Ананьївського повіту Херсонської губернії (зараз – с.Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області).

Дніпрова Чайка залишила певний слід в українській художній культурі межі ХIХ – ХХ століть. Її романтична щирість, прагнення творчої самореалізації, поетична безпосередність, епістолярна активність, громадська дієвість, алегорійна експресивність свідчили про глибокі художньо-естетичні процеси, що відбувалися в надрах українського мистецтва, й сприяли піднесенню національної художньо-образної свідомості на нові щабелі концептуального й формотворчого розвитку.

Спиридон Черкасенко

Історична драматургія С. Черкасенка близька за своїм характером до «драми ідей», але в ній є історична достовірність, часовий реквізит, водночас автор дбає про динамізм сюжету, сценічний рух, прозорість ідеї.
Від гостросюжетних п'єс із шахтарського життя до історичних драм — такий шлях С. Черкасенка-драматурга. Образно-стильове, жанрове й тематичне багатство, поетика й проблематика його творів яскраво віддзеркалюють ідейно-художні пошуки української драматургії першої половини XX ст.

Олесь Бердник

Наукова фантастика Олеся Бердника – це яскравий приклад нового мислення, що відкриває шлях до самопізнання, усвідомлення себе частиною великої духовної нації.

Еміль Январьов

Еміль Ізраїльович Январьов народився, виріс, жив та працював у Миколаєві. Рідний край надихав його на написання прекрасних віршів про місто та його жителів. Він завжди був серед людей, мав багато друзів та добрих соратників. Його вірші публікувалися у збірниках, альманахах, журналах.

Борис Мозолевський

Вже завдяки однієї тільки знахідки золотої скіфської пекторалі в кургані Товста Могила, Борис Миколайович по праву гідний того, що б його ім'я золотими літерами було навіки вписане в історію Нікополя і Нікопольщини. Пектораль, що стала символом давньої історії України, досі залишається найбільш цінною знахідкою, яка коли-небудь була зроблена в скіфських курганах. Крім Товстої Могили, Орджоникидзевською експедицією, якою керував Борис Мозолевський, на території нашого краю було досліджено більш ніж 150 скіфських курганів. Матеріали цих розкопок нині складають золотий фонд вітчизняною археологічної науки.

Микола Вінграновський

Перший з-поміж рівних у плеяді «шістдесятників», Вінграновський витворив художній світ, законом якого є краса. Тут красиве все — національна гідність і повага до співземлян, ніжність і обурення, шаленство і скруха, ба навіть розпач і огида. За всієї життєвої конкретності цей світ принципово відмінний од реального і за вищим рахунком є бунтом краси проти недосконалості й приземленості життя.

Валерій Бойченко

Засновник відродженої миколаївської «Просвіти», у 1986 – 1991 роках керівник Миколаївської обласної організації Національної спілки письменників України, член правління Миколаївського відділення Українського фонду культури, співголовою товариства «Зелений світ», перший голова відродженого Миколаївського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта». Він був серед фундаторів перших неформальних організацій на Миколаївщині часів перебудови, брав участь у заснуванні Народного Руху, товариства Меморіал, конгресу української інтелігенції та інших організацій. Два роки вів на телебаченні авторську програму «Основи», став одним із засновників та головою редколегії освітянської і просвітницької газети «Аркасівська вулиця». Лауреат Літературних премій ім. П. Тичини (2003) та ім. О. Олеся (2008), миколаївської обласної премії ім. М. Аркаса (1997), член Національної спілки письменників України (1976).

Катерина Голубкова

Голубкова Катерина Олександрівна народилася 5 листопада 1946 р. в Красноярському краї. У 1955 році разом із сім’єю переїхала до Миколаєва, де в 1964 році закінчила середню школу № 5. Працювала піонервожатою, матросом, малярем на суднобудівному заводі. Закінчила факультет психології Ленінградського державного університету (1975).

   Пише російською мовою. Авторка збірок “Акварели”(1973), “Звездный корабль”(1980), “ По праву любви” (1984), “День летящий” (1987). Тема її віршів – життя молодих сучасників, суднобудівників, природа краю. Багато віршів присвятила нашому місту.

  Друкувалася в журналах, альманахах «Звезда», «Аврора», «Радуга», «Письмена», «Бузький літопис», колективних збірках. Представлена в антології «Миколаївський оберіг». Понад 10 років керувала літературною студією «Секрет» при Миколаївській обласній бібліотеці для дітей ім. В. Лягіна. У 2006 році удостоєна звання «Городянин року» в номінації «Мистецтво».
 Член Національної Спілки письменників України (1979), Спілки письменників Росії (1999).