Великий Кобзар був щирим співцем волі людського духу.
Це достеменний факт і в ньому немає нічого дивного, адже Тарас Шевченко був
сином цієї волі — вдячним сином. Хто відає, чи знав би світ про феномен
Шевченка, якби не було 22 квітня 1838 року — дня підписання знаменитої
відпускної. Одне безперечно: такого художника, як маємо, не мали б. Та й
чи прокинувся б у безнадійно підневільній людині геніяльний поет? Згадаймо
щодо цього свідчення самого Тараса Григоровича: «Українська строга муза
довго цуралася моїх уподобань, спотворених життям у школі, в панському
передпокої, на заїжджих дворах і в міських квартирах; але подих волі повернув
моїм почуттям чистоту перших років дитинства, проведених під убогою
батьківською стріхою, і вона, спасибі їй, обняла і приголубила мене
на чужині».
Читати далі
Читати далі
Немає коментарів:
Дописати коментар