Першу друковану граматику української
народно-розмовної мови — «Граматику малороссийского наречия» - випустив у 1818
р. у Петербурзі С. Павловський.
Підручник
Першим вітчизняним друкованим підручником була
«Азбука», надрукована першодрукарем І. Федоровим у Львові 1574 р. Це був також
перший друкований підручник у східних слов'ян (див. також «Букварі»).
«Найдовговічніший» підручник
За «Граматикою словенською», створеною у 1619
р. Мелетієм Смотрицьким — викладачем Київської братської школи, навчалися
учні російських, українських і білоруських шкіл протягом майже 150 років. М. В.
Ломоносов назвав її «вратами вченості».
Словники
Перший український словник, «Лексис з
тлумаченням слов'янських слів на просту мову», складений після 1581 р.
невідомим автором, лишився в рукописі. Він містив 896 слів. Автор підшив його до
«Острозької Біблії», яка вийшла 1581 p., і в такому вигляді словник дійшов до
нашого часу.
Перший друкований словник української мови з'явився
у Вільні 1596
р. Лаврентій Зизантій видав буквар «Наука до читання й розуміння слов'янського
письма» і додав до книжки «Лексис», тобто словник, який містив 1061 слово.
Церковнослов'янські слова тут пояснюються простою українською мовою, яка майже
тотожна теперішній.
Перший друкований український тлумачний словник
«Лексиконь славеноросскій и ймень тьлкованіе» випустив 1627 р. у Києві Памво
Беринда. Поряд з церковнослов'янською лексикою він містив й українську
народнорозмовну лексику, переклад і тлумачення близько 7000 слів.
Перший ґрунтовний словник української мови «Словар
української мови» в чотирьох томах вийшов у Києві в 1907—1909 pp.
Співукладачем, упорядником та редактором цього видання, що вважається вершиною
українського дожовтневого словникарства, є Б. Д. Грінченко. В українській лексикографії
це видання залишалося найповнішим і найавторитетнішим зібранням української
лексики протягом півстоліття.
Перший історичний словник
У 1977-1978 pp. вперше в історії нашого народу був
виданий «Словник староукраїнської мови XIV— XV ст.», створений львівськими
науковцями на основі численних пам'яток письменства.
Найповнішим словником рідної мови є «Словник
української мови» в одинадцяти томах, створений в Інституті мовознавства ім. О.
О. Потебні АН Україні і виданий у 1970-1980 pp. Це перший в історії української
лексикографії словник тлумачного типу, створений на базі величезного матеріалу,
дібраного з різноманітних літературних, фольклорно-етнографічних та інших
джерел з кінця XVIII ст. до наших днів.
Найбільшим дослідженням мови окремого автора
вважається двотомний «Словник мови Шевченка» (Київ, 1964) та двотомний «Словарь
языка русских произведений Шевченко» (Київ, 1985-1986). Обидва словники,
присвячені лексикографічному вивченню багатожанрової творчості поета і прозаїка
Т. Г. Шевченка, допомагають дослідникам глибше і повніше зрозуміти і вивчити
мовну творчість і стиль великого майстра художнього слова. «Словник» містить
10116 лексичних одиниць, «Словарь» — 20 548.
Хрестоматії
Першу хрестоматію української літератури уклав 1829
р. культурно-освітній і церковний діяч на західноукраїнських землях І.
Могильницький. Починалася вона з привілею руського князя Лева 1292 p., потім
йшли зразки творів літератури XVI-XVIII ст.: перекладні, оригінальні вірші,
проповіді, синаксар, пісні з «Богогласника», вірш про Вакулу Чмиря, уривки з
«Енеїди». Першу друковану хрестоматію з української літератури видав И.
Левицький у своїй граматиці 1834 р. Уклав її И.Левицький на основі матеріалів
І. Могильницького, додавши також свого матеріалу.
Першу історико-літературну хрестоматію теж склав І.
Могильницький. В ній йшлося про писемні твори, починаючи з княжих часів до
«Енеїди» І. Котляревського. У Східній Україні «Краткий исторический очерк
украинской литературы» подав уперше П. Петраченко додатком до курсу історії російської
літератури (Варшава, 1861), де розглядалася творчість Г. Квітки-Основ'яненка,
Т. Шевченка, Марка Вовчка і П. Куліша.
Літери
Найчастіше вживана літера
На це звання претендують кілька голосних.
Натомість буква, з якої починається найбільша кількість слів,— це «п».
«Найпасивнішою», тобто найрідше вживаною буквою українського алфавіту, є «ф». В
українській мові звук, що позначається цією літерою, зустрічається тільки у
небагатьох запозичених словах.
«Найукраїннішою» літерою, тобто не вживаною в абетках
інших народів, є «г». Цей проривний звук різними способами позначали в
українському письмі принаймні з XIV ст., а від 1619 р. веде родовід в
українській абетці літера г, котру як різновид грецької «гамми» уперше
запровадив у своїй «Граматиці» М. Смотрицький. Цим розрізнялися два звуки —
фрикативний (як у слові «голова») і проривний (як у слові «ґанок»). Але реформа
українського правопису, здійснена 1933 р. без громадського обговорення, в
атмосфері галасливих кампаній проти «шкідництва на мовному фронті» призвела до
того, що ця літера була безпідставно вилучена з української абетки.
І лише у 1990 p., після більш як півстолітньої
відсутності в новому «Українському правописі» було поновлено в деяких словах
написання літери «ґ», яка, мабуть, заслуговує ще й на те, щоб називатися
найбільш проскрибованою.
Слово
Найдовшими словами в українській мові, є
"дихлордифенілтрихлорметилметан" — назва одного з пестицидів, містить
тридцять літер, а також «рентгеноелектрокардіографічного» — містить 31 літеру.
Найчастіше й найрідше вживані
слова. У «Частотному словнику сучасної української художньої прози» опрацьовано
25 книжок 22 письменників і зафіксовано 33 391 різне слово загальної лексики.
Згідно з "Коротким словником синонімів
української мови", у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу
кількість синонімів має слово "бити" — 45.
Таблицю слів і словоформ, розташованих у спадному
порядку щодо частоти вживання, «очолює» сполучник «і».
Найчастіше серед іменників вживається слово
«рука», серед дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників — «він».
Останні місця в таблиці частотності займають слова «мутація», «баклажка»,
«радист», «білочка».
Найдовше скорочення, що зустрічається в українській
мові. По 32 літери мають скорочення Головел-ватормлинкомплектпостач та
Головпівнічсхіднафтовидобуток. Серед скорочених назв українських установ —
Укрголовметалургвуглекомплект — 29 літер. Так скорочено називається Головне
управління комплектування приладами, устаткуванням, кабельними та іншими виробами
підприємств, що будуються і реконструюються, чорної, кольорової металургії і
вугільної промисловості Державного Комітету з матеріально-технічного
постачання.
Найбільшу кількість значень має
абревіатура ПК. Це палац культури, паровий кран, передній край, перфокарта, Петербурзький
комітет, Петроградський, комітет, підбирач-копнувач, пістолет-кулемет,
Пітерський комітет, предметний каталог, Повітряний кодекс, пожежний кран,
польовий караул, постійний комітет, променевий кінескоп, проміжний конденсатор,
прохідницький комбайн, прядильно-крутильна (машина), парсек та інші.
Найдовша абревіатура в
українській мові — це, мабуть, ЦНДІТЕДМП — Центральний науково-дослідний інститут
інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного
постачання. Абревіатура містить дев'ять літер.
Словником скорочень української мови усього
зафіксовано 22 значення.
Найдовший паліндром
Паліндром (перевертень) у перекладі з грецької
означає «той, що вертається», тобто слово словосполучення чи фраза, які можна
читати й зліва направо, й справа наліво, причому звучання і значення
залишаються однаковими. П'яти- і шестибуквених перевертнів досить багато, а ось
семибуквених поки відомо усього два: «ротатор» і «тартрат» (сіль винної
кислоти).
Якщо йдеться про фрази-паліндроми, то до найдовших
належить «Я несу гусеня». Інколи укладачі композицій не враховують букви «й»,
«ь» або здвоєні приголосні вважають за одну літеру. Ці дрібні порушення
дзеркальності допустимі, оскільки укладання композицій - справа непроста. У
цьому випадку найдовшою фразою-перевертнем є «Аргентина манить негра».
***
Сучасний український алфавіт налічує 33 літери, яких сьогодні цілком
досить, щоб сформувати власну думку, а письменнику написати найцікавіший та
найсучасніший твір. Адже словом можна:
·
розвеселити
·
розрадити
· вселити
надію
·
викликати посмішку
·
переконати
·
ощасливити
· зцілити
·
причарувати
·
возвеличити
·
очистити душу
·
розсіяти сумнів
· скувати
сили душі
·
посилити тривогу й безнадію
·
поранити душу
·
приголомшити
·
принизити
·
образити
·
зганьбити
· убити